Свою душу я пізнала

Неминуча смерть

Я боюся гарячкових слів,
Що кидаю у свою адресу.
Всесвіт дивувати завжди вмів,
Не встигали впоратись рефлекси.

Скільки речень сказаних туди,
Де на вміють розрізняти сенс,
Бо хіба не хочеш ти біди
Криком: «Хай закінчиться усе!»?

Я щаслива, тільки мої очі…
Мої очі плачуть через сміх.
Я боюся, що одного разу творчість
Вже не стане порятунком у житті.

Я боюся свого злого слова —
Здатне долю знести шкереберть.
Смерті не загрожує нічого,
А для мене неминуча смерть.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше