Вдаю, що посміхаюсь щиро, поки твої щічки вже лоскочуть не мої,
Вдаю, що мені весело в твоїй компанії і я би зовсім не хотіла, щоб лишились ми одні.
Себе я змушую дивитись на стіну, лиш не на те, як обіймаєшся із нею,
Я в скорім часі так здурію й попаду в Духовного алею.
Я зголодніла, але порцію я проміняла би на твоє тепле тіло,
Мене зʼїдає печія, і я себе зʼїдаю, адже не вчинила як хотіла.
Я розплющу очі там, де місця для твоїх вустів зі смаком сидру не існує —
В іншій долі, у країні іншій, в серці іншому, яке до тебе все одно пульсує.
В новий місяць я прощаюсь із тобою, адже повернуся зовсім іншим птахом,
А поки постараюся змиритись із душевним у твою адресу жахом.
Бо душі наші мають між собою і звʼязок ментальний і любовну схожість.
Ти — моя вроджена хвороба, на щастя, в мене гірша є хвороба — творчість.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
