Свою душу я пізнала

Заплямоване серце

Заплямоване серце
Комедією та байдужістю,
Страхом та зґвалтованими надіями
Ще бʼється, бачучи перед собою волю.

Крик, що рівняється із небокрилим відчаєм,
З персиковим Богом мого друга,
З ангелом, що переплітає наші пальці,
Звучить, як ворон, що застряг у металевій клітці.

Букети квітів мріють стати пелюстками,
Завʼянувши у моїй кімнаті,
Як мої кричущі слова, що я знову щаслива,
Але я знову нещаслива.

Ріки пурпурових сліз вже не потрібні для спокою,
Для гри на фортепіано чи прогулянок полями,
Для розумно сплетених слів у речення
Чи достойної смуги життя.

Все скінчено.
Ще не почато.
Заметено снігом,
Який ще навіть не випав.

Нічого немає сенсу.
Люди для мене ніхто.
Тільки творчість
Тече по моїх венах.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше