Я прагну стати сенсом ночі,
Повільно, неохоче.
Триматись на плаву
Цих стиглих чар красиво.
Здійматися до сонця,
Я світу цього донька.
Блукаючи під небом,
Цінність зрозуміла.
Провалля загубилось,
Майбутнє залишилось.
Я голову підніму
І йтиму беззупинно.
У місце, де чекають,
До тих, хто серце має.
Я зловлю подих вітру
Й навіки я розквітну.
Подивися як трималася,
Як жити не вагалася.
Як в темний світ потрапила
Й не зіпсувалася.
Як кригою покрилася,
Як з небуттям я злилася,
Як подих я зробила
Й сили возродила.
В пітьмі світились очі,
Бо я світлина ночі.
В її обіймах з краю,
Міцно засинаю.
Бо подумки я сильна,
Думками щедро схильна
Реальність я змінити
Й інших полюбити.
Буває, чорна птаха,
Здіймається, літати.
І їсть поволі серце,
Моє невразливе.
Ковтає наше сонце,
А я дивлюсь у віконце
І щастя виглядаю,
А воно вже знає,
Що прийде десь опівдні,
Мене зламають крихти
І спопелять навічно
Словом лаконічно.
Прикинься моїм сенсом,
Стаю я дивергентом.
Зі світу відмежовуюсь
І живу моментом.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
