Свою душу я пізнала

Залізо, що має душу

Я не встигаю вкласти всю себе у продуктивний день
І зупинити цей прилив думок, що хлине з мене,
Розливаючи себе у тисячі картин та міліон пісень,
Мотив яких розчулить навіть маникенів.

А після — порожнеча, що знецінює потреби,
В поміч пригнути за нею я не маю змоги.
Я стількох зцілила, пропустивши через себе,
Що тепер моє «залізо» не розчулить вже нічого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше