Зашпоталася на горбі, що власне врятувало,
Напроти їхала машина на швидкості безжальній.
Лиш вітер зачепив моє м'яке волосся,
А я би вже лежала у квітах на дорозі.
Звалилася зі сходів — потемніло враз в очах.
Це вже не алкоголь дурманить моє «Я».
Вітер — моє щастя, він моя стихія.
Серцем відчуваю, хоч не розумію:
Як таке можливо? Як це може бути?
Нам ще не вдалося сенс його відчути.
Дихають дерева, ними живемо',
Правило життя придумане давно.
Звідки можем знати, що на нас чекає?
Від ядерних ракет пів світу вже тікає.
Та куди втекти від придуманих вагань?
Де набратись нам тих потрібних знань?
Лиш одні питання переслідують в житті,
Як впоратися з болем, як залишились одні?
Де сховалась відповідь? Куди ховатись нам?
Чому ще не придумали для болю власний храм?
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
