Свою душу я почула

Денний сон

Яке щастя — поспати та проснутись,
Знаючи, що нікуди не треба йти.
Хоч денний сон дарує глюки,
І Бога чорного на стелі уві сні.

Нехай тебе у сні твоїм бажає вбити
Людина, що насправді не така.
Нехай ти задихаєшся й не можеш звідти вийти,
Згадавши як проснутись — знову падаєш у небуття.

Ти повертаєшся туди ж, хоча розплющив очі,
Тебе трясе, предмети й стіни вже пливуть.
Повіки ти закрила — одна секунда долі,
А люди з намірами вбивці уже до тебе йдуть.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись