Свою душу я почула

Пробач, що забула

Пробач, що знову я про Данночку забула,
Давно я допомоги в тебе не прошу.
Без тебе знову присмак долі я відчула,
Й наврядчи двері в рай я так знайду...

Мені потрібні твої дружба і порада,
Побачити тебе я можу лиш у снах...
Кімнатне дзеркало мамулічка забрала,
І я до присмаку нещастя й горя зла.

Скажи, як вибратися із думок важкої смерті?
Порадь, як то натхнення віднайти.
Мої поступки, Данночко, за край уже відверті,
Й мені так хочеться накликати біди...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше