Вип'ю келих крові перед зустріччю з собою,
Мій напіввідкритий ротик ловить крижані зірки поволі.
Невидиме обличчя наблюдає над стараннями Ромашки,
В обійми загорнути хоче її ізумрудна пташка.
Сміх відлітає гучний з її надприродних устів,
Ромашка не плаче, ковтає куплети зі снів.
«Не покидай мене» — шепоче у небо, та чує це пташка,
Не хоче у світ порожнечі щаслива Ромашка.
Хтось танцює в повітрі невидиме танго,
Допоки Ромашка сама себе гладить.
І смак панацеї у люстрі напроти,
Ромашка гадає, що це Їхні кроки —
Павуків мерехтіння, що провідують пташку,
А вона направляє Їх до Ромашки.
Вони розгулялись по кімнаті повітрям
Пронизливим, схваленим самим потойбіччям.
Ізумрудним забарвленням ділиться пташка,
Від повітря тривогу відчуває Ромашка.
Примарні фонтани розливають Їх сміх,
Хом'яки без тканини повзуть по землі.
Ромашка в зіницях своїх вірних друзів
Бачить безодню з оман у напрузі.
Павуки загорілись — постаралася пташка,
Побачивши страх нелюдський від Ромашки.
Люстро прикрила, усіх потойбічних в нього загнавши,
Й обійняла Ромашку, свої секрети в мовчанні сховавши.
Ромашка радіє присутності пташки,
А та з потойбіччя прийшла по Ромашку.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
