Свою душу я почула

Ти переростеш

«Ти переростеш» — сказав мені шановний на вечірніх посиденьких,
Після представлення на блюдечку моїх, як він вважає, нездійсненних мрій.
Я не дозволю собі перерости й на дно закинути ще нездійсненні потреби
Моєї повної надії та очікувань чорно-білої душі, яка у щасті плавати бажає.

Пероросту чи ні, та я не здамся в своїх мріях і вони продовжать путь,
Бо якось забагато радників у світі цім сплелися і на мене заточились.
А я сиджу, чекаючи — порозумнішають вони чи я зійду нарешті з глузду.
Мабуть, мені було б корисно нарешті випустити справжній крик.

Тут немає рими, тут я вказала певний сенс, який я хочу донести шановному й собі,
Бо я ж не просто так вважаю — нездійсненні мрії є цілком реальні.
Я переросту, шановний? Здається, ти погано знаєш свою подругу,
Я на все піду, щоб залишити у житті реальні свої нездійсненні мрії.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись