Свою душу я почула

Відлуння

В тебе залишається відлуння ще недавніх слів,
Але ти зараз сам на сам з собою...
І сигарета тліє, наче це твій оберіг,
І око ліве стріли в світ пускає,
А ти блокнот із ручкою тримаєш, наче свою зброю.

І крапку ставиш, наче це важливо,
І сигарету ти впустила без думок: «Як жити?».
Цей вечір безперечно безумовне диво,
Тепер ти знаєш, як в реальності себе відкрити.

Це не емоцій факіл, ні, і це не сміх безлюдний,
Це щось, що не рівняється із поєднанням,
Ти наче вітер в полі, неначе син приблудний,
Ти наче сонце, що рівняється із неваганням.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись