Свою душу я почула

Смертна Кара вже іде...

Коли почуєте — ламаються кістки на фоні,
Готові будьте, Смертна Кара вже іде.
Якщо гадаєте — проллється жалість в її скронях,
По хибним течіям надія ваша попливе.

Її заїло ваше ставлення до сміху,
А сміх змішався ще давно вже зі слізьми.
Для неї вбивство ваше — це не втіха,
Та справедливості все ж заслуговуєте ви.

Сидіти мовчки під розстрілом словесним звикла,
Та щось змінити хочеться, як так, вже їй.
Надійтесь, Смертна Кара ще з терпінням,
Що зветься бомбою із таймером з під гір.

Розірветься, не встигнете ви й очманіти,
Порве із диким сміхом вас усіх.
А Смертна Кара вас могла теплом зігріти,
Колись велике серце проживало в ній.

Велике серце не цінують, але вибір
Залишається за нами назавжди.
Ти сам вирішуєш: надати шанс чи вбити.
Не забувай, що ти вбиваєш теж себе.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись