Свою душу я почула

Звинувачення зайві

Зате я зустріла багато людей,
Від деяких було багато проблем.
Дехто ламав і судини, і нерви,
Хтось допоміг не порізати вени.

Інші відкрили на світ мої очі,
Батьки розчарувались у своїй дочці.
Друзям психічна, мабуть, не потрібна,
Психушка нажаль з моїм іменем рівна.

Вітка крадеться, гостра, як слово,
В пам'яті більшість моїх монологів.
Радість обходить мене стороною,
Інші вважають за край вже німою.

Та край бути гіршим може тоді,
Коли я стою на ньому. Воді,
Мабуть, нема сенсу мене зупиняти,
Я пригну з моста, не будуть тримати.

Не будуть боятися, що втрачу свідомість,
Душу і грішну, брудну свою совість.
Краще закінчити все безупинно,
Звинувачення зайві, хоч я була винна...

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись