Свою душу я почула

Я вже не тямлю

Гречка літала по цілій кімнаті,
Вилка під кріслом самотньо лежить.
Загостилися мої панічні атаки,
Відчиняють дверцята навстіж за мить.

Я вже не тямлю в яку із примарних,
Нарощених Всесвітом діб чи хвилин,
Я стала собою під дотиком марних
Стресів, що вилізуть боком мені.

Я вже не тямлю навіщо схвалила
Ідею із вами продовжити путь.
Я вас ненавиджу, я вас любила,
Сміючись разом з вами, попиваючи ртуть.

Я вже не тямлю навіщо кричала,
Навіщо мовчала зі слізьми на очах,
Навіщо сміялася й вилку швиряла.
Я хотіла поїсти без лишніх питань.

Гречка літала по цілій кімнаті,
Хотіла, щоб краще то були ви.
Залиште мене у спокої в хаті,
Як ні, то від мене йдіть назавжди!

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись