Свою душу я почула

Безжальний лист

Безжальний лист стоїть відкритим на столі,
Я живу ще на поверхні, відчуттями — у землі.
Торкнутися жадаю неба, поодинці маю два крила,
Я хочу світла, але справедливою є лиш пітьма.

Безжального листа торкаюсь власними руками.
Це ж скільки треба було вилити із серця лави?
Чи змінить шлях дорога моя без відома мого?
Й для чого відчинити захочеться вікно:

Ковтнути воздух без тремтіння чи представити політ?
Що полегшило би попадання слів у стравохід?
Сльоза тече по шраму на зап'ясті,
Я злизую її під сонячні контрасти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше