Свою душу я почула

Моє знаряддя

Колись не розуміла я таких людей,
Які гуляють на покинутих лікарнях.
Тепер я там ховаюсь від проблем,
Самотність — це моє знаряддя.

Та чи залишать в спокої надовго?
Чи зникнуть привиди напруги?
Чи здатна я на божевільний подвиг?
Творчість інших — це є моя муза.

Життя проходить, скоро стукає шістнадцять.
І знову ні на що потрачений цей день,
Я б так хотіла як раніше, в одинадцять,
Почути стукіт серця в той наївний січень.

Я триматиму в душі твій образ ніжних літ,
Я розумію, що запізно, я спокійна, я твоя.
Любов душевна принесла достатньо бід,
Але тепер тверезо я залишуся одна.

Душевно я ніколи погляд твій не зраджу.
Буду чекати твої очі, твої дотики весни,
Якщо колись за когось навіть вийду заміж,
В душі ми будем разом, мій коханий принц.

@Б

Kara Star

Подобається

#1778 в Різне
#404 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись