Свою душу я почула

Трішечки романтики

У повний місяць повний містики і страху,
Запитав мене ти: «Що читати любиш?».
Хоч і дивишся на мене, наче на невдаху,
Знаєш, що мене ти цим не згубиш.

Відповідь очікував, та все ж почав: «Романи?
Ви ж, дівчата, любите таке, не правда?».
Посмішка моя перетворилася в орнамент,
Поглядами нашими ми наче грали нарди.

«— Містику люблю, розчленування й сльози,
Коли від нелогічності згорають шестигранники,
Смерть і кров у поєднанні із психозом,
Ну і, звичайно ж, трішечки романтики».

Раймін Ярловський трохи впрів від слів навпроти
І заблистіли очі власністю мої:
«Це ж тільки мої вподобання, ну чого ви?»
«― Я боятись починаю тебе, Кірі».

Все правильно, так і має бути, пам'ятай це.
Оббрехав мене і думав вийдеш ти сухим?
«― Мені сказати ти нічого не бажаєш у лице?
Ти пригадай, можливо був десь не правий».

«— Тобі не соромно до мене пискувати?»
«― Ти не сприймай це як погрозу, це лиш фантики,
Не забувай ― розчленування, сльози, кров... Флегматик,
Не заслужив ти трішечки романтики».

@Р. Я.

Kara Star

Подобається

#1795 в Різне
#403 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись