Свою душу я почула

Насолода

Аскольд щось верзе у мою сторону моралями без перестанку,
Старається донести свою думку, не взявши навіть думку інших до уваги.
Я не витримую і дозволяю своїм долоням вільно перейти всі рамки:
Закриваю йому рот рукою і до грудей своїх його спиною пригортаю.

Шепочу впевнено, неначе домінант на вухо: «Скільки можна щебетати?»,
Та відчуваю, що мурахами все тіло покривається чомусь моє.
Збиваюсь із думок, бо він не дозволяє довго у фантазіях літати
І вправно з моїх рук звільняє тіло гаряче та міцне своє.

Хапає мої плечі та долоні й за секунду ми міняємось місцями,
Тепер в полоні «домінантка безперечна» являється сама.
Ситуація для інших виглядає на кшталт якоїсь мелодрами,
«Затыкать меня вздумала?» — у відповідь приречене мовчання.

Я стараюся звільнитись, але, як не дивно, нічого не виходить,
Він занадто міцно мою сутність до грудної клітки притягнув.
Його дихання у моє ліве вухо з розуму шалено зводить,
Нехай би він мене не відпускав і про мою насолоду не збагнув.

@AL

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись