Межа

«Мені здається, під моїм пером ненавистю догорають літери,
Мені набридло виговорюватись, але це допомагає жити.
Інакше перед дзеркалом зі свічкою та кров'ю попрощалась би з життям
Й відомстила після смерті всім, хто повпливав на мій жахливий стан.»

Аскольд різко вихопив мій аркуш з рук і дозволу не запитавши,
Почав у голос текст читати, тим самим шкалу душевної жари піднявши.
Я кричала і старалась повернути аркуш, наче звір, без перестанку.
Чому реакція моя настільки агресивна? Я мала мовчки перерізати йому горлянку.

«Ты конечно извини, но как по мне то это полный шлак».
Найжахливіший перехід подій пройшовся кінокадром у думках.
Відкинувши у прірву справжні кровожерливі бажання на рахунок нього,
Я, схопивши його за світшот, в обійми притягнула до сердечка крижаного.

«Ты чего?» — здається, Аскольд не очікував такого повороту,
Я повалила його на підлогу, як тварина свій обід на кшталт койота.
«— Пробач, якби я цього не зробила, тебе би по частинах зашивали у лікарні,
А мої очі за такі думки і вчинки кров'ю би залились в покарання».

Я лягла на Аскольда без дозволу й торкнулася долонею його обличчя,
«Ты ёбнутая?» — шоковано, з насмішкою він запитав, не знаючи, що сам добича.
«— Я так давно хотіла їх на смак відчути...» — встромилася я хлопцю в губи,
Не догадуючись зовсім, що такий душевний вибір моє існування згубить.

Я так ненавиджу людське тепло, але до нього пригортатись так приємно,
Він ненавидить мене, та відчуваю, що під моїм тазом стало твердо.
Таке прокляття, чи кохання настигає мою сутність вперше,
Я перейшла межу дозволеного, кров'ю в покарання залилось моє серце.


@AL