Свою душу я почула

Я не з цього світу

Її вважали за розумною для цього світу,
А хтось дивився лицемірно, без привіту,
Що говорило лиш про те: вона і справді неймовірна,
Тому і зникла від людей легендарно та безслідно.

Її шукали лише ті, хто бачив в ній потенціал
І сумували лише ті, хто справжню її добре знав.
Дівча давно вже знало правду, що не з цього вона світу,
Бо тільки гори та ліси їй посміхалися з привітом.

Здавалось, кожен мав хоч жменю розуміння в її адрес,
Та дівча неначе наскрізь бачила від них відразу.
Все повторювала в люстро: «Я не з цього світу»
І зникла від усіх туди, де зустрічають лиш з привітом.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись