Свою душу я почула

Це моя ніч

Це моя ніч і я буду боротись за неї
До крові, до м'яса, до смерті очей.
Я біля гнид, та водночас в алеї,
Цінність спитала в безцінних речей.

Вони повідомили: «Страх — це приманка,
Лиш серце тобі малюватиме шлях.
Сльози — не втіха, крик — не обманка,
Лети, наче птаха без крил на парах».

Я їхньою правдою ледь захлеснулась,
Шукаючи відповідь в дивних речах.
Продовжити вислів вони повернулись:
«Найголоніше в житті — голова на плечах».

Це моя ніч і я буду боротись за неї,
Хапаючись за віртуальність і вдих.
У мене в житті все ж свої привілеї,
Не раджу нікому будити мій крик.

Речі безцінні потайки посміхнулись,
Бо я зрозуміла без проблем їх листа.
У світі не тому всі люди забулись,
Вважаючи, що ціль життя — це вода.

Стікає безслідно, а ти зупини,
Цей прилив в нікуди без барвів думок.
Нав'язливі думи навік схамени,
Й до цілі назустріч зроби вже той крок.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись