Свою душу я почула

Вбивця плаче

Три шари
Приховують мене частину,
Як особистість, як людину,
Як матерію раниму.

Дві зіниці
Напроти в люстрі червоніють,
Темрявою струменіють,
Поки друзі ціпеніють.

Порівняймо
Швидкість й гарну якість,
Та ніхто не бачить —
Вбивця плаче.

Фарби на стіні
Повзуть повільно в стравохід.
Гадала, маю сотню літ,
Але сьогодні я обід.

Усвідомлення:
Майбутнього в таких немає,
Хтось точно з нас програє,
Амбіції до себе пригортають.

Встаю,
Не збираюсь піддаватися,
Ми сьогодні будем гратися,
А я — невгамовно посміхатися.

Свідомість
Покидає втрачені життєві сили,
Кров із носа ллє щосили,
На руки вбивця піднімає тіло.

Спокійно.
Дихаю помірно, засинаю,
Невагомість спопеляє,
Белладонна споглядає.

Дотик.
Я до вбивці пригортаюсь,
Подумки з ним залишаюсь,
Відкриваю двері й обертаюсь.

Він стоїть
Зі мною на руках терпляче,
Серце розірвалося звіряче,
Вбивця плаче.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись