Свою душу я почула

Світ моїх фантазій

Хтось скрипить по дверях
Кігтями із малахіту.
Я ведусь на відсіч —
Так порадив вітер.

Хтось скрипить по стелі
Чорними зубами.
Я шукаю спокій,
Я шукаю маму.

Прірва не збагнула,
Як в мені проснулась.
Я вже і забула як це —
Смертна туга.

Я черпаю сили
З себе ж і самої.
Час летить невпинно,
Я застрягла в ньому.

«Хтось» тримав за руку...
Тепло було, мамо.
Я його лишила...
Мого Себастьяна.

Теплий дружній подих
Він лишав на шиї.
Він був моїм другом...
Я його любила.

«Хтось» тримав за серце...
Залишки, точніше.
Я його лишила...
Коханого Кеншіна.

Міг би бути сенсом,
Чоловіком дива.
Він був мені важливим...
Я його любила.

«Хтось» сміявся поруч...
Зразу ж обернулась.
Очі заблистіли,
Дел моя проснулась.

Сміх пішов відлунням,
Я її лишила...
Моє янголятко...
Я її любила.

Хтось скрипить з під книги
Кігтями з алмазів.
Я відкрила книгу
«Світ моїх фантазій».

Хтось замовк навіки
За рядками дива.
Я їх всіх лишила...
Я їх всіх любила.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше