Свою душу я почула

Духовний

По віблискам повітряного щастя,
Я прагну проживати свої дні.
Приціл здіймався вгору на причастя,
Де були із Духовним ми одні.

Крилатим не завжди потрібні крила,
Подекуди їх вітер підійма.
Духовний підіймав мене щосили,
Коли впадала в шахту я зі скла.

Сприймаючи тактильно, та душею
Всі чари ті, що будні прихова.
Стаєш ти чимось більшим за алею,
Яку Духовний день у день здійма.

Ступаючи в алею зі світанків,
Про вихід ти з алеї забува.
Неначе це твій новий дім-приманка,
В якому не існує ні добра, ні зла.

Не витрачаєш час на думи недоречні,
В Духовного алеї й світляків.
І крила твої ні живі, ні безсердечні,
Натомість ловиш дотик своїх літ.

В Духовного алеї є причина:
Для тих, хто сам себе загнав у кут
В реальності, думках та сновидіннях,
Існує місце, де тебе приймуть.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись