Свою душу я почула

Покрокова лава

Він і так вже повідомлений своєю пам'яттю, що ти розумна й гарна,
Не обов'язково кожен раз перед його очима красуватись.
Але цей смуток — перешкода, як ні як, болюча правда
Про те, що він колишній вчитель — покрокова лава.

Він і так вже ознайомлений з твоїм інтелектуальним стресом,
З твоїми звичками та хоббі, що із серця хлинуть.
Тобі на блюдці доля, наче «Рататуй», його піднесла,
Але ви не з'єдналися очима і в скорім часі вони згинуть.

Ти їх прекрасно намалюєш, обведеш, неначе вперше,
Й не взмозі будеш схаменутись — вже настільки гарний.
Він пролетів повз тебе, твоє серце тобі бреше —
«Я відпущу його посмішку у далечінь примарну».

@І

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись