Свою душу я почула

Вірш душі

Я помаранчево-червоною родилась і помру,
Та крізь життя достойно бажано пройти.
Я наче в своїх мріях, та водночас на яву,
Плету думки поета, щоб кохання віднайти.

Багато слів, та усвідомлення надії,
Пробуджує давно заснулий страх:
Я мрію про взаємність щиру, мрію,
Йдучи додому, крізь реальність по валах.

Третій вірш душі та третя сигарета,
Заснуть у моїй чорній сумці.
Про що сказати може ще душа поета?
Й хіба розумне щось існує ще на думці?

Нічого нового куплет четвертий не розкаже,
А сенс? Усі давно вже знають, що словами,
Не передати ті, чи інші відчуття недбалі,
Що відчуває той чи інший — всім все рівно мало.

Схилилась роза фальшивою блакиттю вкрита
Й жива, не понівечена рожевого відтінку.
Вони як дві сестри, що часом вже давно побиті,
Як, власне, і наші майбутні щасливі сторінки.

@І

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись