Я помаранчево-червоною родилась і помру,
Та крізь життя достойно бажано пройти.
Я наче в своїх мріях, та водночас на яву,
Плету думки поета, щоб кохання віднайти.
Багато слів, та усвідомлення надії,
Пробуджує давно заснулий страх:
Я мрію про взаємність щиру, мрію,
Йдучи додому, крізь реальність по валах.
Третій вірш душі та третя сигарета,
Заснуть у моїй чорній сумці.
Про що сказати може ще душа поета?
Й хіба розумне щось існує ще на думці?
Нічого нового куплет четвертий не розкаже,
А сенс? Усі давно вже знають, що словами,
Не передати ті, чи інші відчуття недбалі,
Що відчуває той чи інший — всім все рівно мало.
Схилилась роза фальшивою блакиттю вкрита
Й жива, не понівечена рожевого відтінку.
Вони як дві сестри, що часом вже давно побиті,
Як, власне, і наші майбутні щасливі сторінки.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
