Свою душу я почула

Видуманий світ

Ти так солодко дивився в мої очі,
Допоки я сиділа на твоїм уроці.
Пішов далеко вже отой прекрасний час,
Не буде більше в кабінеті нас.

Зустріти тебе зможу лиш на коридорі,
Перетнутися очима вмить з тобою.
Залежна твоїм голосом, повір, донині,
Підвищується темп любові цей неспинно.

Знайшла я фото і ночами ним любуюсь,
Та для тебе ученицею рахуюсь.
Нехай колишньою, нехай ти більше не мій вчитель,
Та ти в думках завжди, як у волоссі вітер.

Від щастя видуманого хочеться літати,
Та видумай світ найлегше розламати.
Одне лиш розуміння «так не можна»,
І більше ти у світі не всеможна.





Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше