Свою душу я почула

З порогу

Вона палити полюбляла,
А він — дивитися на неї.
Вона про нього геть не знала:
Що полюбляє, власні привілеї.

Він був для неї теплим щирим словом.
Вона ж його зачарувала із порогу.
Ніхто і гадки геть не мав, що стане неминуче,
Існує слово... В силі ти сказати його мовчки.

Він філософії навчав,
Вона ж була у сфері цій вже Богом.
За серце рішення приймати аж ніхто не мав,
Але воно вже покохало, як і він — з порогу.

@І

Kara Star

Подобається

#1117 в Різне
#219 в Поезія
#518 в Фантастика
#81 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись