Свою душу я почула

Жовті квіти

За весь час прожитий лиш тобою,
Триває й досі боротьба за власне слово.
Чому всі люди думають, гадають,
Що я життя цілком навиворіт незнаю?

Зроблю новий подих — ламаються легені.
Подумаю про тебе — про це вже теревенять.
Забуду твої очі — хочу полетіти
З неба вільного на смерть у жовті квіти.

Тебе навіки подарують мені тільки сни,
Дозвіл на побачення питати треба у весни.
З просоння хочеться вернутися у сон,
Де кількість твоїх поцілунків аж мільйон.

@А

Kara Star

Подобається

#1135 в Різне
#228 в Поезія
#525 в Фантастика
#83 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись