Свою душу я почула

До тебе втекти

Завжди я ненавиділа ті вихідні,
Бо вони забирали можливість побути
З тобою за партою — ніби пусте,
Але все, що потрібно мені — тебе поруч відчути.

Відчути до болю знайомі парфуми
І кинути в ток свою душу навік.
Торкнутись долонею лиш твого серця,
Почути всередині розриваючий крик.

Бо хочу з тобою, неможу без тебе,
Котяться сльози, як їх зупинити?
А зможеш літа прожити без мене?
Бо лиш твоя присутність дає змогу жити.

Колить сердечко тепер від хвороби,
Померти не лишу ні одної я спроби.
Коли вже почнеться навчання? Я хочу до тебе.
Можливо ми зможемо гуляти під нічним небом.

Мене розриває, калічить, ламає.
Давно твого дотику не відчувала.
Солодких обіймів, нехай на хвилину,
Що діляться аж на цілу годину.

Твої обійми тривають недовго,
Та саме вони дають мені змогу
Проснутися вранці й ночами заснути
І після обіймів ще рік разом бути

У фантазіях, мріях, у книгах, піснях,
Хоча і без тебе — для мене це крах.
Навіщо реальність? Якщо є думки.
Та як мені хочеться до тебе втекти.

@А

Kara Star

Подобається

#1796 в Різне
#403 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись