Свою душу я почула

Твій образ

Колись пройду повз тебе, та вже не обернувшись,
Твої нахабні вчинки хороші всі приглушать.
Я вже не посміхнусь зустрівши знов твій образ,
Тебе згадає серце і внутрішній мій компас.

Я слухала його, як діти свою мати,
Я вірила йому — не міг би він брехати.
Чому ж тоді він каже: «71° на схід»,
Де безголовий красень усміхнений стоїть?

Невже мені до нього? Потягне за собою.
На дні якось не дуже залишатись хочу знову.
Життя останні тяги біля твоєї, сонце, честі,
Бо ти мене зламаєш ніжністю і смертю.

Ти завжди будеш там, де зорі в танці тають,
Ти завжди будеш тим, хто в думах не згасає.
Та все ж гадаю, сонце, брехав душевний компас,
Залишиться у серці навіки лиш твій образ.

@А

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись