Колись пройду повз тебе, та вже не обернувшись,
Твої нахабні вчинки хороші всі приглушать.
Я вже не посміхнусь зустрівши знов твій образ,
Тебе згадає серце і внутрішній мій компас.
Я слухала його, як діти свою мати,
Я вірила йому — не міг би він брехати.
Чому ж тоді він каже: «71° на схід»,
Де безголовий красень усміхнений стоїть?
Невже мені до нього? Потягне за собою.
На дні якось не дуже залишатись хочу знову.
Життя останні тяги біля твоєї, сонце, честі,
Бо ти мене зламаєш ніжністю і смертю.
Ти завжди будеш там, де зорі в танці тають,
Ти завжди будеш тим, хто в думах не згасає.
Та все ж гадаю, сонце, брехав душевний компас,
Залишиться у серці навіки лиш твій образ.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
