Свою душу я почула

Рефлексія

— Він ж дитина безголова в своїх двадцять років,
Ні на що не здатний його маленький мозок.
Він страда дурнею і не змінюється зовсім,
І за що його кохати, невже за карі очі?

— Не залишив мене голодною, допомогав фізично,
До мене гарно ставиться в самотності й публічно.
У нього є недоліки, це безперечно, як і в тебе.
Та я стою за нього, а він стоїть за мене.

На себе прийму пулю, у водойму з головою,
Не дам його в обіду, найду навіть у полі.
— То ти його кохаєш? — Ні, сонце, не кохаю,
Я просто разом з ним у вирій відлітаю.


@A




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше