Свою душу я почула

Закохуюсь знову

Ось так я відчуваю тебе поруч:
Рука, що тягнеться з під книг, неначе порох.
Зі мною рідко ти в реальності, частіше в серці,
Здається легше, ніж боротися з цим — вмерти.

Але не можу, так не правильно, немає сенсу,
Ти ж раз на рік можеш зігріти моє серце:
Візьмеш долоню, поцілуєш акуратно,
Неначе ми в часи попали стародавні.

Нова глава — це, наче, твоє нове слово,
Періодично коливається воно з нестерпним болем.
Обгортка книги — це, звичайно ж, твоє фото,
А назва: «Бачу тебе і закохуюся знову».


@A




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше