Свою душу я почула

Пень

Бензопила моя обличчя розмалює твоє,
Сокира дасть контрасту тому, що в тебе є.
Шматки обличчя, що залишаться — їх вітер змете,
А слова, що існував ти, — моє авто розжене.

Ти існуватимеш у моїх кровавих думках,
Ніхто не знатиме, що ти перетворився у прах.
Я розмалюю свої стіни портретом твоїм,
І лиш вони запам'ятають, як колись був моїм.

В нас панувало щастя, в нас була велика любов,
Але ти став не на той шлях, й лишилась там твоя кров.
Ночами з нею говоритиму: «Як твій пройшов день?»,
Але вона не відповість — повів себе ти як пень.

@AS

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись