Бензопила моя обличчя розмалює твоє,
Сокира дасть контрасту тому, що в тебе є.
Шматки обличчя, що залишаться — їх вітер змете,
А слова, що існував ти, — моє авто розжене.
Ти існуватимеш у моїх кровавих думках,
Ніхто не знатиме, що ти перетворився у прах.
Я розмалюю свої стіни портретом твоїм,
І лиш вони запам'ятають, як колись був моїм.
В нас панувало щастя, в нас була велика любов,
Але ти став не на той шлях, й лишилась там твоя кров.
Ночами з нею говоритиму: «Як твій пройшов день?»,
Але вона не відповість — повів себе ти як пень.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
