Свою душу я почула

Коли він помре

Я його ненавиджу, але коли він помре, моє серце буде згорати,
Мені нема за що його ненавидіти — знову я хапаюсь за хороші риси.
Я його кохаю й віддала б йому усе — знову я кидаю свої справжні відчуття за грати,
Але коли він помре, розлетяться мої плани на життя по світу, наче тирса.

Я його ненавиджу, бо не можу відчувати саме те, чого б хотіла
Й ненавидіти, кричучи, в такому випадку я мала би себе.
Дивуюсь я собі, бо ще живу, а відчуття, ніби давно уже зомліла,
Та коли він помре, величний сенс буття і мрій на дно піде.

Я його ненавиджу, та це не правильно, бо я його повинна лиш кохати,
Не взмозі також зрозуміти все, що відбувається зі мною.
Для розуміння вип'ю порцій шість я кави й покрокую малювати,
І випущу я всі майбутні відчуття після того, як помре, на волю.

@AS

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись