Свою душу я почула

«Не болісна» рана

Я все ж хочу бути любима... Я так хочу бути любима...
Й чарувати тебе, посміхаючись — дивом.
Я так хочу бути кохана... Знов тобою бути кохана...
Та залишилась тільки «не болісна» рана.

Вона не болить, але труїть поволі.
Але не відчуваю себе я в неволі.
Так що ж це тоді? Що за чари небесні?
Що не в змозі поранити, немов перехресні.

Та хіба перехрестя не повинно нас ранить?
Але це перехрестя. Паралель так не манить.
Наші душі сплелися у цьому з'єднанні,
Можливо... Напевно... Це і було «кохання»...


@AS




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше