Свою душу я почула

«Не болісна» рана

Я все ж хочу бути любима... Я так хочу бути любима...
Й чарувати тебе, посміхаючись — дивом.
Я так хочу бути кохана... Знов тобою бути кохана...
Та залишилась тільки «не болісна» рана.

Вона не болить, але труїть поволі.
Але не відчуваю себе я в неволі.
Так що ж це тоді? Що за чари небесні?
Що не в змозі поранити, немов перехресні.

Та хіба перехрестя не повинно нас ранить?
Але це перехрестя. Паралель так не манить.
Наші душі сплелися у цьому з'єднанні,
Можливо... Напевно... Це і було «кохання»...

@AS

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись