Свою душу я почула

Світові омани

Тебе убити вже чи все ж через секунду?
Вдосталь її буде, щоб ти подумав про минуле.
Хочеш я єство твоє задую наче свічку?
А після — залишки твої я викину у річку.

Твоїх вустів моє волосся торкнеться, та востаннє,
Ти більше не побачиш у що сьогодні вбрана.
Ти стрибнеш вище неба, а я буду сміятись,
Бо ми не зможем більше в «любов» з тобою гратись.

Засохшою був квіткою, допоки були разом,
Та моє існування примножувало стрази.
Моментами ти сяяв, повільно я згасала,
Тебе вночі я вбила й орлом із неба впала.

Поїш моєї сили, запий думки світанком,
На ранок же гояться усі душевні рани.
Книги закриваються, закінчують свій шлях романи,
А ти з надією впадаєш у світові омани.

@AS

Kara Star

Подобається

#1778 в Різне
#404 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись