Свою душу я почула

Крихітний денс

Я його не люблю. Вже його не кохаю,
Але щось легко ріже крізь темний політ.
Я його не пізнала, він мене вже не взнає
І ми не потонемо в промені літ.

Але навіть якби ми й надалі плелися
В житті без вимог, без майбутнього й нас.
Всеодно б не відкрилась, хоча ми клялися,
Що нам не завадить в житті навіть час.

Я навіть той аркуш поетично беру —
Аркуш неволі в нікотиновій долі.
Й мою тінь не побачать, як я — на яву,
Де я не людина, а поема у ролі.

Не зможуть мене зрозуміти. Пусте.
Не цього добиваюсь. Зрозумійте лиш сенс.
У що ваш фальшивий цей світ приведе?
Під впливом симфонії — в крихітний денс.

@AS

Kara Star

Подобається

#1778 в Різне
#404 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись