Я його не люблю. Вже його не кохаю,
Але щось легко ріже крізь темний політ.
Я його не пізнала, він мене вже не взнає
І ми не потонемо в промені літ.
Але навіть якби ми й надалі плелися
В житті без вимог, без майбутнього й нас.
Всеодно б не відкрилась, хоча ми клялися,
Що нам не завадить в житті навіть час.
Я навіть той аркуш поетично беру —
Аркуш неволі в нікотиновій долі.
Й мою тінь не побачать, як я — на яву,
Де я не людина, а поема у ролі.
Не зможуть мене зрозуміти. Пусте.
Не цього добиваюсь. Зрозумійте лиш сенс.
У що ваш фальшивий цей світ приведе?
Під впливом симфонії — в крихітний денс.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
