Свою душу я почула

Я боюсь проснутись

Я боюсь з оман байдужості проснутись.
Я боюся загорітися бажанням пригорнутись,
Я не хочу, щоб гілки холерика мене спіткали,
Я не хочу, щоб ми знову одне одного кохали.

Я боюсь проснутись із сердечним жаром,
Бо силует твій воїна паралізує, наче Мара.
Я так не хочу бачити у тобі свого чоловіка.
Я збираю сили, щоб не кинутись тобі в обійми.

Я боюсь в житті своїм піднятись, та без тебе.
Не втримаю я маску як поглянеш ти на мене.
Я боюсь погодитись з тобою на край світу,
Я боюсь і хочу, щоб став ти моїм чоловіком.

@AS

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись