Свою душу я почула

Я боюсь проснутись

Я боюсь з оман байдужості проснутись.
Я боюся загорітися бажанням пригорнутись,
Я не хочу, щоб гілки холерика мене спіткали,
Я не хочу, щоб ми знову одне одного кохали.

Я боюсь проснутись із сердечним жаром,
Бо силует твій воїна паралізує, наче Мара.
Я так не хочу бачити у тобі свого чоловіка.
Я збираю сили, щоб не кинутись тобі в обійми.

Я боюсь в житті своїм піднятись, та без тебе.
Не втримаю я маску як поглянеш ти на мене.
Я боюсь погодитись з тобою на край світу,
Я боюсь і хочу, щоб став ти моїм чоловіком.


@AS




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше