Свою душу я почула

Придстав, що я тебе кохав

Придстав, ти лиш придстав,
Придстав, що я тебе кохав.
На себе збоку подивись
І вже нарешті схаменись.

Ти втратила білет в життя,
Про яке мріяла з небуття.
Ти в нього впала, я врятував,
Яку подяку отримав я?

Кроки твої стають далекі,
Думки твої немов лелеки.
Їх не піймати і не схопитись,
В твоїх сльозах я міг втопитись.

Та цінність в мені ти не знайшла,
Хоча я бачив, що кохала.
Можливо грала п'єсу чергову,
Ти в цьому профі, я не брешу.

Твоїх секретів я свідком став,
Шкода лиш те, що я програв.
Ми не продовжимо роман,
Все через твій дурний обман.

@АS

Kara Star

Подобається

#1147 в Різне
#229 в Поезія
#528 в Фантастика
#83 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись