Свою душу я почула

Засохші сльози відродження

Я пелюсткам повірю швидше, ніж тобі, мій милий,
Лягаю спати на плече дияволу, віднині.
Твій подих слід залишив на моїх вустах,
Риторика із твого боку то був жах.

У тебе досі на очах засохші сльози,
А ти вже з іншим, посміхаючись, тамуєш подих.
Ти, квітко, створена, повір, не для любові,
Геть забагато у світогляді лишилось злоби.

Врікають очі тебе дивні, потойбічні —
Твоя життєдіяльність для них грішна.
Цвіти, згасай й на ранок повертайся знову,
Допоки ти відроджуватись маєш змогу.

@AS

Kara Star

Подобається

#1147 в Різне
#230 в Поезія
#528 в Фантастика
#83 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись