Свою душу я почула

Пустелі та громи

Навіть якщо скрізь пустелі та громи,
І місця немає для серця чуття,
Я буду повітрям, що йде по вагону,
І люб'язнішим робить твоє життя.

Навіть якщо плід згорить мій як свічка,
Й прикрашу симфонію криком своїм,
Я в пам'ять про тебе на течію в річці
Перетворюсь й залишусь навіки у ній.

Сердець усамітнення, танці обіймів,
Цілунки та дотики вона прихова.
Ми повинні були красуватися містом,
Натомість без адресу пишу листа.

Притискаєш її, та мрієш про мене,
Обіймаю його, але згадую нас.
Наші плани величні у відчаї смеркнуть,
Під твоїм мелодійним звучанням: «Я пас».

Навіть якщо скрізь пустелі та громи,
Посиджу в усамітненні з вітром за двох.
Гори чекали наш сміх, але доля
Жорстока, а я — лиш поет, а не Бог.

Kara Star

Подобається

#1120 в Різне
#220 в Поезія
#519 в Фантастика
#82 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись