Свою душу я почула

Я підсвідомо розумію

Я підсвідомо розумію, що озвучувати мої дії — це дурної трата часу,
Але я повинна якось пояснити, чому так різко перестала в адрес твій писати.
Я підсвідомо розумію, що по полках сортування має цінність,
Та як йти безсердечно повз, коли я хочу, щоб від мене йшла привітність?

Мої руки замерзають, так повільно, як ввійшов ти в моє повсякдення,
Ти б зігрів їх, апріорі, впевнена, і я б за вчинок свій отримала прощення.
Ми — попіл, що лишає особливий слід на тілі нашому з тканини,
Я, ніби то, не винувата, та в обійми загортає усвідомлення провини.

Я підсвідомо розумію, що нам і не судилось бути разом, під яким кутом не глянь,
Та сльози, із реальності невидимі, охопили неминучістю гортань.
Без тебе, панацея — це повітря, самотністю наповнене у творчих днях,
Та ми могли би, в насолоді одне одним, проживати свої дні, в цей час.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись