Свою душу я почула

Полегшення і забуття

Ти думаєш мовчання тебе знову не погубить?
Ти думаєш «полегшення і забуття» — твоя заслуга?
Твоє сонце з апетитом з'їли психопати,
Їм так сподобалось над вирієм залишки твої розсипати.

Вони здавалися непереможними, та все ж здалися,
Як тільки в твою душу гілки гідності вплелися.
Подумай ще разок чи варті чогось люди,
В яких ненависть й альтруїзм — це амплітуда.

Kara Star

Подобається

#1147 в Різне
#230 в Поезія
#528 в Фантастика
#83 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись