Свою душу я почула

Полегшення і забуття

Ти думаєш мовчання тебе знову не погубить?
Ти думаєш «полегшення і забуття» — твоя заслуга?
Твоє сонце з апетитом з'їли психопати,
Їм так сподобалось над вирієм залишки твої розсипати.

Вони здавалися непереможними, та все ж здалися,
Як тільки в твою душу гілки гідності вплелися.
Подумай ще разок чи варті чогось люди,
В яких ненависть й альтруїзм — це амплітуда.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше