Свою душу я почула

Мені мерзенно

Мені мерзенно, такого не було раніше,
Хоча, я знаю, що раніше було гірше.
І дерево, яке водойма обійняла — сильне,
Наче не я, скрізь біль, посміхалась ширше.

В очах двоїться від життя, не алкоголю,
З ким поділитись неминучим своїм болем?
Не треба тих очей, порад, думок,
Сама знайду свій вірний крок.

Знайду той вихід, про який пишуть в книжках,
Зумію і сама знайти красивий шлях.
Він буде чесним, правильним і справедливим,
Моя грішна душа поділиться із вами дивом.

Який ви не зустрінете в книжках,
Який не прочитаєте в казках,
Який не зрозумієте в житті,
Бо за для нього треба вибратись з пітьми.

Я вибралась з пітьми? Посмійтесь.
Пітьма завжди зі мною. Бійтесь.
Час іде й тримає нас з собою,
І забере, повір, найважливіше твоє.

Для мене «моє» — це вірші,
Для вас, мабуть, бажання,
Хотіла б народитись як Банші,
Серйозно, це ж кінець усім ваганням.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше