Свою душу я почула

Порожня нотатка

Вміти говорити — це великий дар,
Ще більший — вміти промовчати.
Тримаючи в собі шалений жар,
Доводиш всім: «Порожня я нотатка».

Вони ніколи в порожнечі не блукали,
У тій, якій блукаєш досі ти.
Вони і сенсу порожнечі теж не знали,
Бо в нотатках завжди сховані вірші.

Невидимі творіння запливуть думками,
В море порожнечі, густини.
Ти свою душу знов ховаєш під замками,
Та її усе ще просто віднайти.

Дехто бачить в порожнечі ті слова,
Що старалась довести сама собі.
Допоки віриш, що життя — це боротьба,
Хтось знає як тобі допомогти.

Kara Star

Подобається

#1134 в Різне
#228 в Поезія
#522 в Фантастика
#82 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись