Ти казав, мій любий: «Кара витривала»
Чому ж тоді із середини розриває?
Чому я можу випити десять пляшок пива
І бути тверезіша їх усіх, на диво?
Чому від думки інших взмозі реготом зігнутись?
Але не можу тих нав'язливих позбутись...
Чому повинна я робити те, що не бажаю?
Чому я зобов'язана іти на подвиг, що вбиває!?
Чому я, дідько, не продовжую боротись?
Чому моєму серцю доля розколотись!?
Я не бажаю, дідько б вас побрав, я не бажаю!
Я хочу жити, але подумки на край ступаю.
І тільки-но я вибралась із дірки тих страждань,
Як через вас я знову мрію малювати безліч ран.
Я не хотіла! Я нізащо не хотіла цього!
На цей раз, дідько, як мені втекти від болю!?
Це щастя, що не маю довгих нігтів,
Бо я роздерла би собі до крові шкіру.
Я б у вісок у кут стола із посмішкою билась.
Але якщо я знаю, що так буде — я уже розбилась.
Себе я хочу вберегти, від усіх забрати,
Але тепер я більше мрію ніж у шию до кінця запхати.
Я вчуся дихати, позбавляюсь від отрути,
Та, нажаль, мене ще дожене майбутнє...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
