Свою душу я почула

Мої життєві квести

Я не можу замінити вбивчий погляд,
На невинний та наївний шелест сліз.
Забагато в цьому світі бачив болю,
Щоб змінитися для себе та навік.

Ваші спроби «щось змінити» розіб'ються,
Надто пізно змінювати «сталь».
Мої вуха на поради не ведуться,
Мій, пробачте, час настав.

Для себе зрозуміла я важливу річ:
Я сама собі «король» — не лицемір,
Хоч стою із вами поруч пліч-о-пліч,
Як життя прожити — вибір мій.

Це дурної трата часу — правоту довести,
Ви праві, на спорю, в «свому полотні».
Та я впораюся у життєвих квестах,
Лиш дозвольте розгрібати це МЕНІ.

Kara Star

Подобається

#1119 в Різне
#220 в Поезія
#519 в Фантастика
#82 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись