Свою душу я почула

Зошит Небес

Пороки серця... Рак... Інвалідність...
Пухлини мозку... Сліпота... Безпліддя... —
В людей проблеми й гірші є, а ти
На перше місце болю причепила стан душі?

Та впораєшся з пеклом цим... А інші?
Як їм боротися з хворобами у світі?
Ти можеш впасти з висоти і возродитись,
А людям з неминучим все ж треба змиритись.

Вони б віддали все, щоб твоє горе пережити —
Всього лиш серце на уламки... Та за що тут битись?
Кохання нерозділене пройде, урок залишить.
А хто роки життя людям з лічильником підвищить?

Маленька, зрозумій, що ситуації й такі бувають:
Коли душею хочеш жити — організм вмирає.
І ти не взмозі це змінити. Ліміт у зошиті Небес,
І тих людей, смертельно хворих, вдих — це вже прогрес.

Тоді навіщо ти страждаєш, оголяєш душу?
Замкни її і це тебе нарешті «жити» змусить.
Приймай усе, неначе це дарунки долі,
Бо хтось за те, що маєш ти, вмирає десь поволі...

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись