Самотня тишина

Захляпай моєю любов'ю свої нові квартири,
Нехай мій щирий сміх впитається в стіни.
Читай в моїх очах шалені нотки дитиктиву,
Й моли їх, щоб віддалась я тому пориву.

Ти щез з мого життя так неочікувано, як і появився,
Було байдуже тоді, а зараз байдуже жадаю вбитись.
Я, здається, топлюся у власній глибині сумних очей,
Вони не впевнені, що хочуть призабути смак беззахисних ночей.

Я пригортаюся до себе, хоча ще пам'ятаю твій тендітний дотик,
Бокали королівські наші пам'ятатиме твій підвіконник.
Мене не хочуть розуміти, а ти старався й рятував,
Себе ти випадково в мої спогади впитав.

Я не знаю куди йти, тому я просто йду вперед,
По широкому, самотньому та небезпечному шосе.
Я самотня — я це визнаю, та не бажаю обійматись,
А якби чекав мене в кінці шляху — погодилася би в обійми здатись.

Ти до щік моїх заплаканих байдужістю би доторкнувся,
І від цілунків моїх ніжних у відповідь тобі — забувся.
Але казки залишаться лише в моїх блокнотах,
Мені потрібні твої руки у моїх, а не банкноти.

Я не зважаю на думки, а продовжую свій шлях на висоту,
Зі всіх здаєшся ти найкращий, тому тебе я першим вб'ю.
Ти б злякався змін різких у моїй поведінці,
А я була б жорстокою у нашім поєдинку.

Хоча все можна було б вирішити легше:
Я прикусила б акуратно твої широкі плечі.
Ти б обійняв мене від серця, а моє би знов забилось,
Натомість я в самотній тишині своїй зарилась.

@M